Кружни мене вітре
приходить пора забутись то осінь забуть
Записи, сторінка 18
Пам’ять
Переді мною короткі, однак болючі до сліз, спогади польського скульптора Станіслава Кулона, якого дитиною вивезли з нині неіснуючого хутора Собеско біля села Сільце Підгаєцького району Тернопільської області на Урал. Його спогади перегукуються…
Дряпанка
стрілки часу роздряпують в хрестик тіло твар віддзеркаливши дні
Іванчику-білоданчику
Наскільки прекрасні теплі слова можна почути в українських народних дитячих піснях. Танула сьогодні від тепла, яке несуть слова та джерельне звучання пісні «Іванчик-білоданчик», граючи внукові по нотах, а тепер от слухаю відеозаписи…
Серпень
Я завжди любила серпень. На початку серпня народився тато, з яким ми дуже-дуже схожі… Наприкінці відзначали народини дорогі мені родичі — Вець Володимир та Вець Наталія, які теж уже далеко… З 1991 року…
Навіть якщо те, що писала з глибини свого серця, у якому розлився океан пережитого, безслідно кане в нікуди, знаю, що писала щиро, з чистим серцем, саме це і є основою…
Від-сутність (Пам’яті тих, хто пішов у засвіти)
всихають дерева не завжди тому що старі всихають хребти до останку поєднані з тілом
Переклад
Спробувала перекласти вірш дочки університетської однокурсниці.
На щастя
як давно прадавно пра-пра бабця праником в балії прала
5 серпня
Знаю Івана Братка по Фейсбуку. Страшенно тішить, що ми обоє пов’язані з містом мого дитинства. Нас кличе Червоноград спогадами про нього. Іван — гончар, скульптор, цікава, світла, енергійна людина, спілкування з якою приносить…
Два десятки років тому, коли хотіла видати першу свою збірку «Світів невичерпних душа», чоловік моєї подруги (художник, який, не реалізувавши себе, закінчив життя дуже сумно) познайомив мене з Володимиром Кауфманом…
Дівчинка Росинка і вітер
Дівчинка Росинка Сіла на стежинку Раненько. Подорожній вітер
сторінка 18 з 39