Я завжди любила серпень. На початку серпня народився тато, з яким ми дуже-дуже схожі…
Наприкінці відзначали народини дорогі мені родичі — Вець Володимир та Вець Наталія, які теж уже далеко…
З 1991 року (симетрія: 19–91), наче пов’язаним з дорогим мені числом, що є днем мого народження (19), та його читанням з кінця (91, цікаво, що 91=7×13 має сакральну сімку та улюблене число Богородиці), серце тріпоче 24 серпня, коли подумки вкотре обіймаю серцем всю Україну та розчулююсь до сліз.
А завершується серпень маминими уродинами, що припадають формально на 2 вересня, хоча бабця не пригадувала точної дати, а лише події того дня — косовиця та спека…
