Війна диктує своє
Наплинуло. Війна диктує своє Кат Вечір гальмує денне, тягне чимдалі з кола. Час просить йти угору. А хтось нищить світ навколо,
Рубрика
Поезія
118 записів
Пошуки тиші
Тиша-ти́шенька легенько Теплом дихає стихенька. Здається, що горнеться, А тіка, як горлиця.
Сурове полотно
Рядки народились у момент першого погляду на подану картину відомої української художниці Олесі Джураєвої. Власне слово «навсерце» відразу набрала в інстаграмі, але перед натисканням «готово» воно мені здалось не зовсім відповідним для сторіз, тому змінила на «крім». А вже сьогодні «і з хрестиків» змінюю на «та з хрестиків», також залишаю «навсерце». Сурове полотно куди не йдеш сурове полотно
Тіні тиші
кожного разу при згадці годі стримати сльози тоді
висіяний з неба біль
перемішує з криком страх і ненависть
вона* ж
стоїть
мужньо обнесена вогнями
хоча життя доокіл розсипається як її будинки
і присипає землею
оббрехана як остання
Слухаєш
І знову розмови з собою. З нотатником у руках Слухаєш Пусти уха меже люде, чимало почуєш.
Блукання
ліхтарями дерев починається здалеку ліс за верхівками крон коронують гетьманів над долом ти заходиш луною і шурхіт й дрижання
Нота МІ
З етюдником у руках Нота мі до ре
Дощ
З етюдником у руках -Дощ а дощ говорив одверто як і ти
Чорний лелека
З етюдником у руках Чорний лелека відчуваючи тривогу за майбутнє він
сторінка 1 з 12