Наплинуло. Війна диктує своє
Кат
Вечір гальмує денне, тягне чимдалі з кола.
Час просить йти угору. А хтось нищить світ навколо,
Перетинає світанок мороком. Ради чого?
Скажуть колись нащадки: — Не було нічого святого.
Вічність пораненим птахом стукатиме усюди
Його колись теж не стане, та тінь його завжди буде.
Архів
2026
9 записів
Пошуки тиші
Тиша-ти́шенька легенько Теплом дихає стихенька. Здається, що горнеться, А тіка, як горлиця.
Лише кількома словами та реченнями з одного (!) короткого юридичного тексту можна продемонструвати, яка величезна різниця між українською мовою та російською.
Сурове полотно
Рядки народились у момент першого погляду на подану картину відомої української художниці Олесі Джураєвої. Власне слово «навсерце» відразу набрала в інстаграмі, але перед натисканням «готово» воно мені здалось не зовсім відповідним для сторіз, тому змінила на «крім». А вже сьогодні «і з хрестиків» змінюю на «та з хрестиків», також залишаю «навсерце». Сурове полотно куди не йдеш сурове полотно
Тіні тиші
кожного разу при згадці годі стримати сльози тоді
Отримала лист-повідомлення про смерть неординарної особистості — пана Олександра (псевдонім Олесь Успіх, а якщо не помиляюсь, довго згадувала, його прізвище було Федоров, писав, що є білорусом).
Приємно було довідатись, що в електронному додатку до підручника 4 класу (авт.
ШІ зробив відео на один з моїх віршів зі збірки «Зійди до мене, місяцю, зійди» (сороковий вірш) «Я не знаю чому», уперше надрукований наприкінці 1990-х. Не знаю, як так сталось, але при завантаженні на інстаграм завантажився лише початок мелодії, до слів не дійшло. Мені довелось скасувати таке невдале завантаження.
Спробую тут:
«Їхав Іванейко божов доріжейков»»
(Українська колядка)
Я не знаю чому,
Але день той нам був як причастя.
Ми вступали в траву, як вступають,
довірившись, в рай.
Маю надзвичайний подарунок від гурту «Загата».