Маркіян Фесолович

,,… В неділю дві гарні дівчини принесли нам вареників. Вареники смакували, як ніколи. За вареники ми обіцяли вечером показати дівчатам через «телескоп» місяць.

 І справді. Під вечір, як тільки показався місяць, ми могли його показувати дівчатам. Цікаво було дівчатам бачити місяць 32 рази більшим. Замість звичайної величини, ніби срібна монета, він здавався величезним срібним щитом. Тому що дівчатам трохи зависоко було дивитися в наш заімпровізований «телескоп», ми (по черзі) підтримували їх в повітрі, але так ніжно, якби вони були крихке скло. Це ж були українські дівчата. “

(Маркіян Фесолович. Спогади.)

Інформації про художника-каракатуриста, журналіста, майстра дотепних текстів, редактора Маркіяна Фесоловича в мережі обмаль.  Відомо, що народився 3 лютого 1915 року на Тернопільщині, у Збаражі, та помер 23 серпня 1984 р. в Аргентині.

Щодо редакторства, то першу згадку про М. Фесоловича знайшла у праці ,,Письменники Ріміні: ,, З початком вересня 1945 р. в таборі «5-ц», поблизу Беллярії, перед табором в Ріміні, в 3-му полку вийшло четверте число журналу «Український козак», головним редактором якого був хорунжий Семен Федюк. Перші два числа появилися ще перед капітуляцією, а третє — в таборі Местре, коло Венеції. У таборі «5-ц» хорунжий С. Федюк перейменував журнал і почав видавати тижневик під назвою «Батьківщина». Коли С. Федюк хворів, то обов’язки головного редактора перебирав Василь Верига. Співробітниками були, наприклад, мовний редактор-поет Андрій Легіт, письменник (поет, прозаїк, драматург) Микола Вірний та ін. У вересні появилось перше число неперіодичного органу Студентської громади — «Життя в таборі». Коло Беллярії, в таборі «5-ц» вийшло чотири числа. З переїздом до Ріміні «Життя в таборі» перетворено на щоденник. Членами редакції були: головний редактор Орест Городиський; його найближчі помічники— Микола Волинський, Володимир Каплун, Петро Коломиєць, Любомир Ванкевич, Антін Тимкевич, Маркіян Фесолович, Павло Воробій, Володимир Малжанський. Постійним співробітником був Віталій Бендер та ін.”

Серед праць Маркіяна Фесоловича згадують роботу про відому українську художницю-емігрантку Ольгу Гурську, дружину художника Бориса Крюкова: M[arkiyan]Fesolovych: ,,Ol’ha Gurs’ka. Vystavka v Alvear Palace Hotel” (Фесолович М. Ольга Гурська (виставка в Alvear Palace Hotel) // Наш клич. — 1.6.1967), а також архівні документи в бібліотеці Міннеаполіса      

та в архіві Миколи Понеділка в бібліотеці Гарвардського університету.

Маркіян Фесолович ілюстрував книжки, ним створена обкладинка до книжки буковинського письменника-емігранта Кирила Ластівки ,,Відірвані листки”, брав активну участь у громадському житті української громади в Аргентині, проте зображень мені таки не вдалось знайти. А дуже б хотілось.

 

/ / / /

    1 Comment

    1. Днями отримала лист: “Mi nombre es CECILIA GORA., de argentina. fuí ahijada del hermano de Markiyan Fesolovych,, Miko Fesolovych, amante de la filatelia, mi padrino. Busco intensamente referencias sobre ellos.“ Останні роки цей сайт постійно ламають, оскільки мені не під силу з цим всім справитись, видруковую повідомлення від себе, намагаючись хоч якось захиститись від нових неприємних несподіванок.
      Якщо мені написала справді пані Сесилія, а не хтось інший, спираючись на відшукану ним інформацію, то прошу вибачення, що публікую у такій формі. Можу запропонувати знайдені щойно сторінки на українській стороні інтернету:
      стаття https://chytomo.com/vydavnycha-diialnist-na-planeti-dipi/ та журнали ”Оса” з карикатурами https://diasporiana.org.ua/page/2/?s=%D0%BE%D1%81%D0%B0.
      А от що пише ШІ про Фесоловича: “Таборовий період (Ріміні): Після війни перебував у таборі для інтернованих українських військовополонених у Ріміні (Італія). Там він проявив себе як талановитий карикатурист і майстер дотепного тексту. Публікувався у таборовій гумористичній газеті «Оса» під псевдонімом «Ем-Еф» і став співавтором літографованої збірки карикатур «Зібралася компанія».Еміграція в Аргентину: Згодом переїхав до Південної Америки, оселившись у Буенос-Айресі. Став одним із провідних діячів місцевої української громади.Журналістика та редагування: Протягом багатьох років працював головним редактором відомого часопису української діаспори в Аргентині «Наш клич». Писав статті, огляди культурних подій (наприклад, про виставку художниці Ольги Гурської) та мемуари.Громадська робота: Був членом Головної управи Товариства «Відродження», входив до керівництва Кредитової Кооперативи «Відродження», Управи колишніх вояків 1-ї Дивізії УНА, Товариства за Патріархальний устрій УГКЦ та організації «Пласт-Прият».“

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *