Корені

Три тижні тому по дорозі до Літературного кафе у Парижі зауважила невеличку галерею «Galerie de Buci» (73 rue de Seine). У цей час там проходила виставка «Генеза» вірменської скульпторки та художниці, що з 1993 року живе у Парижі, Ніни Хемчян. (http://www.ninaceramique.com/sculptures_en.html). Через скло мені здалось, що бачу скам’янілі писанки. Дуже люблю камінь, тому не змогла утриматись від бажання зайти, а як тільки відкрила двері, відразу побачила розписані чоловічими та жіночими тілами глиняні кулі. Прокреслені на кулях тіла, зупинені в певних позах, ніби пахли морем. Легкі, округлі, рухомі, дуже еротичні. Вони мовби змушували мене подорожувати у часі. Спочатку я відчула смак давньої Греції. Згодом вигулькнуло щось дуже індійське. Було тут і впізнаване бароко, і стриманіший модернізм.
Приємні відчуття з пам’яті змусили мене відшукати сайт Ніни. Перше, що впало в око, — зовсім іншого типу скульптура з теплою назвою: «Лінії любові». Вона чомусь виразно нагадала мені хачкари та аеропорт у Єревані. Буває ж!
Однак здригнула мене інша скульптура Ніни — «Призначення». Вона, попри усю свою простоту, викликала у мене поетичний відгук.
–
З вдячністю Ніні Хемчян за скульптуру «Призначення»
–
Коріння

.
«Бо немає нічого таємного, що не стало б
явним…»
(Євангеліє від св. Луки)
–
писаний камінь до серцевини продряпаний
з розводами які залишаються на згадку від написаного
з краплями блиску орлиних бажань над пітьмою риб’ячих вивертів
лежатиме на дорозі
навіть тоді коли у тебе будуть затулені очі і щільно зав’язаний рот
його подряпини розтривожать твої рани
його усмішка стане твоєю силою
його минуле виведе тебе на світло
–

(Галина Мирослава)

https://www.facebook.com/136123363263554/photos/a.653623654846853/1120413178167896/?type=3&theater&notif_t=page_post_reaction&notif_id=1564421616910293