26 жовтня я знову поверталась до своєї школи, яка святкувала своє перше п’ятдесятиріччя, щоб побачити тих, кого ще можу застати серед живих. Час жалю не має, досить багато з вчителів, дорогих серцю, давно за межею цього світу, туди пішло і кілька випускників мого року. Урочиста частина відібрала в мене дар мови… Пригадую, скільки серця намагались […]
Не впасти б так, щоб перекрити шлях, Вже краще попелом розсипатись довкола, Або на звуки розлетітись мови, Яку душа збиратиме в слова Де б не була.
Правила тримають у рамках. А ти не витримуєш навіть одягу, що стискує. З тебе тече: стрічає осінь м’яко листям та гостро ліктям вечорів… Ти знаєш, що кожний, хто по вуха у правилах, викреслить, розсміється, якщо не в очі, то поза. Тут же множина. Однак серце не погоджується, воно боїться твоєї зради, воно кричить: ,,Ліктям, як листям, […]
(Малюнок з підручника http://subject.com.ua/textbook/nature/2klas/5.html) руки вулиць з пальцями будинків лікті перехресть біжиш чи йдеш у зіницях зовсім мало неба алгоритмам віддається честь шоста встати сьома на роботі о десятій кава і бігцем вітер дощ а ти сидиш як в доті глухо в серці темп темп темп вигасаєш чуєш запах диму звуки поїздів туди-сюди ти маленька зладжена […]
пам’ятники на площах на цвинтарях на городах як нагорода чи вияв любові часом закинені в ями (я… ми нагадуванням всі теж там будемо) безкутні чи гострозубі симетричні та по-різному викручені у формі земної кулі та стесані аж до куль що влізають у дуло гармати з граніту чи мармуру металу надій вірувань поставлені збурювати падати на коліна пам’ятники над тілом […]
знову чуєш Птахиню що покриває крилами нове гніздо як дахом солом’яним під яким і в лютий мороз тепло і судини від холоду не тріскають і тромби не обриваються під який вода не потрапляє по пір’їнках униз стікаючи ти знову її чуєш коли загроза наступає на п’яти біжиш назустріч старою стежкою з обсипаною штукатуркою шкаралупи обливаючись потом […]
якщо ти мене спитаєш з чим можна порівняти життя скажу тобі зі снігом що урочисто сиплеться згори та тане внизу ще трішки я теж розтану тільки ти мене не спитаєш ніколи ти дощ (Галина Мирослава)
Історія птаха за малюнком Михайла Семашина Неймовірний дивоптах Налітався по світах, Настоявся, назлітався, Пазурцями навтикався Вчився пухом вкривать крила, Берегти хвоста щосили, А хто пижився як пижик, Лякав рогом, щоб не хижів. Слухав вухом, водив оком, Добре бачив світ жорстокий, Підборіддя тримав вгору, Як би там не було поруч, Та від вуха аж до вуха […]
на планці як на спиці для в’язки долоня добровільно лягає у формі петлі ти підтягуєшся обіруч може й однією рукою головне догори радіючи що голова твоя попри все вільна а ноги відриваються від грязюки можу кажеш собі забутися забуваючи що піднімання та опускання планки на полі не залежить від тебе а зі спиці опущеної гострим […]
Осінь з кошичка гостинці Кожній рада дать дитинці. І великій, і маленькій, І веселій, і сумненькій. Зайчику несе морквинки та цілющі капустинки. Білочці – горішки, яблучка та шишки. Роздає грибочки, виноград з садочка, Ділиться грушками, манить кавунами, Обсипає листям, пригощає сіном, Грійтеся, смакуйте, ось моя гостина. Беріть плоди в хату, бо зима довгенька. Шишки для […]