рости
наростай
підіймайся у силі
пОвагом вгору
над скла-дками мутного дна
рваними рустами
вОдо-ростЯми
до поклітинності –
Рубрика
Поезія
118 записів
до чаші часу
із якої звук
вилунює
розлунюється
кличе
мовчанням огортаючи велично
каскадами поривів
рук
10 червня
Слухала новини наші. Час минає, а нестримна безвідповідальна загребущість тільки наростає…
Згадалось з давнього, друкованого (
столи застеляйте
cала побільше
братам меншим за шкіру
у граді стольному
на горбах поставленому
Дорога… дорога… дорога…
беладонно і бездонно
щось так велично й коронно
рухає у такт невтомно
СЕРЦЕ
ДУШУ
ДУМКУ
в путь
Люблю, як хлюпає вода
І скаже з каменю на камінь,
Прозора, сильна і швидка,
На звуку
Зламі.
Спішиться спінена, буя,
Водоспада навстриб додолу.
Розблискуються дзеркала
«Нехай станеться твердь посеред води…»
( Буття 1.6.)
Серце — долоня
З пальцями, складеними докупи,
Заповнена морем,
У тiло вiчністю врiзаним
Поміж стiнами плачу
Та вибухами смiху гротескного
«Світів невичерпних душа». 1996. Вид-во «Кобзар». Львів.
СВІТІВ НЕВИЧЕРПНИХ ДУША ЗА ПОЛЬОТОМ І КРИКАМИ ПТАХІВ Я тільки тінь. Твоя розлога тінь.
Опублікованого (книгою) варіанту нема.
Зійди до мене, місяцю, зійди,
Відкинь пелену зимної хмарини.
І обіпрись на мене, обіпрись –
І ти, і я — сьогодні половини.
Не шаленію.
Дотик твій — сльоза
Колись гірських,
сторінка 12 з 12