де зелена межа стискується до осі та йде через все серце по один бік світ тече синій-синій по другий жовтий-жовтий всеохоплюючи з криниці час вибираєш прозоріти та про зорі думаєш що народжуються […]
Герб Яцин (Jacyna) Через кілька днів мамині народини. Такі дати мимоволі пов’язані зі згадкою про рід. До одруження мамине прізвище було Яцина, як мені пояснювали, воно походить від імені Яків чи Яць, Яцько (так любили казати на Волині та Галичині). Шляхетний рід Яцин мав свій герб. Перший володар герба проживав на Волині, хотілось би уточнити […]
(Малюнок створено на комп’ютері) кружни мене вітре приходить пора забутись то осінь забуть тим бо й ба за обертом ноги не чують ходи за обертом тіло не чує ваги кружни закружляю вже далі сама збиваючись з думки листком голова кудись відлітає як хочеш бери ні спеки позаду ні спереду злив забути пірнути і випірнуть знов […]
Переді мною короткі, однак болючі до сліз, спогади польського скульптора Станіслава Кулона, якого дитиною вивезли з нині неіснуючого хутора Собеско біля села Сільце Підгаєцького району Тернопільської області на Урал. Його спогади перегукуються з розповідями багатьох вивезених з України у різні часи. За те пекло, яке Країна Рад створювала в Україні, не лише в Україні, звичайно […]
(Годинники з вишитим циферблатом з сайту http://antrikoy.blogspot.com/ ) – стрілки часу роздряпують в хрестик тіло твар віддзеркаливши дні все він бачить як сокіл і з болю креслить кігтями грубість та гнів пише кожну образу на совість борозною проходить ушир що ти дав те й бери в невагомість _ тіло скресне як крига світ мір довідмірює тільки інакше аніж міряють час […]
Наскільки прекрасні теплі слова можна почути в українських народних дитячих піснях. Танула сьогодні від тепла, яке несуть слова та джерельне звучання пісні ,,Іванчик-білоданчик”, граючи внукові по нотах, а тепер от слухаю відеозаписи. Іванчик, іванчик-білоданчик, іванчик-підгайчик – це рослина Galium verum, у науці її називають підмаренником справжнім, між людьми: ботожки, грудник, гусятник, жовта кашка, медова марена, сироваткова […]
Я завжди любила серпень. На початку серпня народився тато, з яким ми дуже-дуже схожі… Наприкінці відзначали народини дорогі мені родичі – Вець Володимир та Вець Наталія, які теж уже далеко… З 1991 року (симетрія: 19-91), наче пов’язаним з дорогим мені числом, що є днем мого народження (19), та його читанням з кінця (91, цікаво, що […]
Навіть якщо те, що писала з глибини свого серця, у якому розлився океан пережитого, безслідно кане в нікуди, знаю, що писала щиро, з чистим серцем, саме це і є основою ПОЕЗІЇ, як розумію її, саме це і створює відчуття, що проймає, водить за собою, розчулює, наповнює, розширює світ навколо. Я не потребувала виділитись ніколи (навіть […]
– всихають дерева не завжди тому що старі всихають хребти до останку поєднані з тілом згусають слова та на дно йдуть від важ-кості – дні біжать по воді по червоній прозорій по сірій і падає військо їх як доміно від поштовху в груди останнього що все зневажив – безмежна відсутність морозом розпише хоч що й […]
Спробувала перекласти вірш дочки університетської однокурсниці.