Щоб на папір не лягло нічого

Колись написала казку «Як і Що». Згадала про неї сьогодні, коли подумки розмовляла з автором одного суперечливого тексту. Десятки слів проскочили в голові, щоб в результаті сказати собі одне: «Ти ж саме про це написала ще за царя Гороха»… Отак у приватній виставі для одного глядача-слухача побувала я в ролі лисички, яка раз за разом припадала покуштувати власні думки замість знайденого сиру, щоб, помаленьку скорочуючи кожну грудку, на які він поділений, не залишити нічого… Боже, і чому це не так вже й рідко відбувається?