Записи, сторінка 14
О Боже, прости їм страх
листя як серце стягається в голки від надміру холоду та спеки безмовно кричить і колеться
І знову місто
і знову місто проникає в тебе нотою мі фонити без перерви саксофонним гуком вулиць мі мі мі місто
До гір Веселкових
Ткані тисячоліттями рушники гір гріють душу пошаровані пасмами від тілесних відтінків що граються лише тінями
2018
13 січня традиційно українці зустрічатимуть свій Новий старий рік. За міжнародним календарем маємо 2018-ий. З точки зору математики число 2018 інакше, як красиве, не назвеш: Сума цифр дає 11; 1009×2 — добуток двох…
Мамо, співайте (колядка)
Ніколи не наважувалась писати колядки, а от «розродилась». Мамо, співайте Дихає зірка, пульсує. Обабіч Стріхи всміхаються ґонтами, сіном,
Колись написала казку «Як і Що». Згадала про неї сьогодні, коли подумки розмовляла з автором одного суперечливого тексту.
З-поміж усіх історій найпопулярнішими є оповіді про блудних синів.
363 день року
Очікування Різдва. Зображення створене на комп’ютері. Числа завжди стрункі, підтягнені. Люблю їх, коли вони витворюють цікаві системи. І нічого з цим не поробиш. Тим більше симетричні числа. У 363 посередині знаходиться шістка…
Мовчання як хрест
мовчання твоє не тому що сказати не можеш мовчання твоє не тому що не знаєш ти як мовчання твоє не тому що сльоза переможно підходить до горла та стискує
Щоразу стискається серце, коли вчитуюсь у скупі слова біографій.
Під парасолю
(Коли шукала ілюстрацію під настрій до віршика, натрапила на зображення, яке мене втішило, як ніколи. Gustav Robert Högfeldt (1894–1986)) А на дворі дощику, дощику вволю. — Розкривай, матусенько, парасолю.
сторінка 14 з 39