Вірш цей прийшов до мене піснею – наспівався. Виконують Мирослава та Ярослав Яреми, викладачі музики з Червонограда, на вечорі пам’яті мами – вчительки української мови (за освітою ще й історик) в Червонограді, до приїзду до Червонограда в Кустині, Нивицях та Хмільно Львівської області, Мирослави Іванівни Козак.
The goal of this new editor is to make adding rich content to WordPress simple and enjoyable. This whole post is composed of pieces of content—somewhat similar to LEGO bricks—that you can move around and interact with. Move your cursor around and you’ll notice the different blocks light up with outlines and arrows. Press the […]
2 вересня в Червонограді відбувся вечір пам’яті мами, організували та провели його дорогі мені люди з Червонограда: Світлана Тверітнєва, Мирослава та Ярослав Яреми, Юлія Бурко та велике жіноче товариство ,,Прозерок” при Музеї Тараса Городецького. Щиро вдячна усім, хто зробив його та усім, хто просто прийшов віддати останню шану моїй мамі, що всі свої найкращі роки […]
ще топчеш ряст а речей навколо що залишились від тіл яких немає вже на землі більшає час відкриває засліплені своїм очі витоншує внутрішній слух щоб починати чути тих кого ніколи не знав та не міг знати хоча він та вона тут є бо були і затримують твоє дихання і зупиняють твою легковажність як усі хто пішов […]
Кожний мислить по-своєму. Позавчора мені з насмішкою закинули: ,,Що ж це за книжка, якщо вона не продається?!” Все в цьому житті можна викрутити в дошкульний спосіб, якщо дуже хочеться, звичайно. Позаяк ,,Булька” – книжка з гумором, то через кілька хвилин після цих слів я зателефонувала у видавництво, де книжка була видана. Завдяки видавцю Лілії Стасюк […]
Вдячна Вадиму Аксьонову за його чарівні ,,Жоржини’‘, які викликали в мені натхненний звуковий потік . Трошки підправивши, вирішила залишити на згадку. Хлюпоче від пахких жоржин повітря витримане… Ранок Розкинувся. Роями бджіл, джмелями, пахощами манить, І струшує по краплі сум, не залишає в серці муки, Світ паленіє… Доокіл жоржинові голівки й руки. І ти у сяйві тих […]
дзень день дзен не прокидається най той ден** що змахнув вітрилами і забрав з собою гори життів у гробницю най сном укриється кожен хто йде його слідом негоже хай спить – дзень-дзелень телелень дзвенькає ценькає обтинає дрень брень ранок – жень* серце навиліт тень телень – на шнурку що хитається неба плямами крові лою просочене з […]