(Коли шукала ілюстрацію під настрій до віршика, натрапила на зображення, яке мене втішило, як ніколи.
Gustav Robert Högfeldt (1894–1986))
А на дворі дощику, дощику вволю.
— Розкривай, матусенько, парасолю.
Просить Зірка і просить Матвій.
— Мамо, мамо, — кричить, — я твій.
А за ним не вщухає Максим:
— Мамо, мамо, отут я, твій син.
Левко просить.
Та як же не взяти,
Тільки де їх усіх заховати?
— Нам би з казочки рукавичку, –
Кажуть діти.
Та мама звички
В місто брати свої рукавички
Ще не має, не було потреби.
А як гарно було б… Ще би!
