Аби-м
коли пташка що аж світиться радістю прорізає небо йдучи майже вертикально донизу
Рубрика
Поезія
114 записів
Зв’язок
ще топчеш ряст а речей навколо що залишились від тіл яких немає вже на землі більшає
Жоржини (етюд)
Вдячна Вадиму Аксьонову за його чарівні «Жоржини’‘, які викликали в мені натхненний звуковий потік . Трошки підправивши, вирішила залишити на згадку. Хлюпоче від пахких жоржин повітря витримане… Ранок Розкинувся. Роями бджіл, джмелями, пахощами…
Дзень дзен
дзень день дзен не прокидається най той ден**
Чи можна летіти як пташка, не покидаючи ніколи гніздо?!
Над головою
Мабуть, найглибше можна відчути ці кілька рядків, поглянувши на роботу американської художниці Рейчел Нельсон, що мені особисто дуже дорога (натиснути на прізвище). Спочатку я хотіла назвати цю річ «Собі»… над головою чорною стрічкою галка галиться тіні крику лишає галюючи
О Боже, прости їм страх
листя як серце стягається в голки від надміру холоду та спеки безмовно кричить і колеться
І знову місто
і знову місто проникає в тебе нотою мі фонити без перерви саксофонним гуком вулиць мі мі мі місто
До гір Веселкових
Ткані тисячоліттями рушники гір гріють душу пошаровані пасмами від тілесних відтінків що граються лише тінями
сторінка 4 з 12