В останню путь
(В останню путь. Робота створена на комп’ютері) Розпливаються шарами тонкі матерії, залишаючи камінь тіла, завинений та впакований, як цукерка чи пак тяжкий шматок льоду, в своє останнє вбрання в камері, поволі опускатись…
Рубрика
Поезія
118 записів
По клавішах біжить життя
Камінні виступи між впадин. І неможливе вороття, Хоч лунить скрізь, Не зна світ ради.
Крапкою на мапі
Кар … кар… ти а може не ти там внизу завмер крапкою на шкірі порепаній мапи
На арені завжди
ти освітлений завжди де й коли б ти не був тебе очі пасуть всього сущого поруч
Аби ти міг
ЗАВТРА вдариться у СЬОГОДНІ і як куля збита іншою що прямує до кошика дзенькне
Крайка неба
підперезаний крайкою неба тіло час яко муж обійма білочайкою руха далечим пінним простором далі
ця літня піч не по тобі
завеличалось сонце знадтом
ти віддаєш себе воді
унашепт стрілами белькантом
нема у світі над чогось
щоб повнило отак снагою
очищувало і несло
смак супокою
звук
що пір’їнкою вився з долоні теплим дитинством
пройшов без кордонів
глибне і досі
навдзвін
повсякчас
словом до серця
простір та час
до купелі сонце іде перед сном
сповзаючи тілом у здрімлену воду
жіночно розніжено
тіла стеблом
шляхетного роду
і свічами тіні і тіні по колу
поволі втихатимуть під колискову
кривавились стіни
як стінки у бутлях з вином
зривалися корки з осколками вікон і крику
знаки питань
розкидані
ставились вздовж
іклами каменів
в небо
сторінка 11 з 12