Дорога… дорога… дорога…
***
беладонно і бездонно
Вдячна Вадиму Аксьонову за його чарівні «Жоржини’‘, які викликали в мені натхненний звуковий потік . Трошки підправивши, вирішила залишити на згадку. Хлюпоче від пахких жоржин повітря витримане… Ранок Розкинувся. Роями бджіл, джмелями, пахощами…
Стрілка годинника — рух уперед, не назад, Тільки її прилаштовують завжди до кола, Знаючи долі приблудних синів і собак, Що утікали від тих, хто їх любить удома.
Малюнок виконано на комп’ютері Очі риби. Панорамне бачення. ти риба щастя маєш що глуха а їхнє в тому що німа ти рибо _ P.S. Вже після публікації побачила чарівну пані Рибу Вікторії…
