до купелі сонце іде перед сном сповзаючи тілом у здрімлену воду жіночно розніжено тіла стеблом шляхетного роду і свічами тіні і тіні по колу поволі втихатимуть під колискову

Під колискову

18 червня Завтра неділя. «Тангую»… О, Аргентина… Може колись, поки візуально. Дякуючи Патрисії Вілі. Аргентина
кривавились стіни як стінки у бутлях з вином зривалися корки з осколками вікон і крику знаки питань розкидані ставились вздовж іклами каменів в небо
рости наростай підіймайся у силі пОвагом вгору над скла-дками мутного дна рваними рустами вОдо-ростЯми до поклітинності –

Слово!

до чаші часу із якої звук вилунює розлунюється кличе мовчанням огортаючи велично каскадами поривів рук

сторінка 40 з 46