якщо ти мене спитаєш з чим можна порівняти життя скажу тобі зі снігом що урочисто сиплеться згори та тане внизу ще трішки я теж розтану тільки ти мене не спитаєш ніколи ти дощ (Галина Мирослава)
Історія птаха за малюнком Михайла Семашина Неймовірний дивоптах Налітався по світах, Настоявся, назлітався, Пазурцями навтикався Вчився пухом вкривать крила, Берегти хвоста щосили, А хто пижився як пижик, Лякав рогом, щоб не хижів. Слухав вухом, водив оком, Добре бачив світ жорстокий, Підборіддя тримав вгору, Як би там не було поруч, Та від вуха аж до вуха […]
на планці як на спиці для в’язки долоня добровільно лягає у формі петлі ти підтягуєшся обіруч може й однією рукою головне догори радіючи що голова твоя попри все вільна а ноги відриваються від грязюки можу кажеш собі забутися забуваючи що піднімання та опускання планки на полі не залежить від тебе а зі спиці опущеної гострим […]
Осінь з кошичка гостинці Кожній рада дать дитинці. І великій, і маленькій, І веселій, і сумненькій. Зайчику несе морквинки та цілющі капустинки. Білочці – горішки, яблучка та шишки. Роздає грибочки, виноград з садочка, Ділиться грушками, манить кавунами, Обсипає листям, пригощає сіном, Грійтеся, смакуйте, ось моя гостина. Беріть плоди в хату, бо зима довгенька. Шишки для […]
До Міжнародного дня тварин вітання від мене та мого котика.
Анімація […]
,, Знаєте, як у тварин: спершу вони входять у хлів, випорожнюються, мочаться, потім гній починає розкладатися, перегоряти і тваринам стає тепло. Їм подобається в стайні і не хочеться нікуди з неї йти. Я хочу сказати, що так і люди відчувають «тепло» гріха і не хочуть йти. Вони відчувають сморід, але їм не хочеться йти від […]
Хоча сьогодні день був непростий – весь час прикипала до екрану, щоб почути про Калинівку, вечір ліг на серце зворушливим відео від Софії Фрейзер, за яким я вийшла на сторінку цієї співачки та композитора, а завершився нашим дуже теплим листовним знайомством завдяки Фейсбук. Заслухалась іншими речами Софії на її сайті. Так несподівано та приємно. P.S. […]
(Зображення звідси: крокодили) Голодні крокодили тихесенько сиділи, неначе їх нема. Сиділи, мовби жабки, що поховали лапки в замуленій воді. Казала мама мусі, тій Дзу-дза-дзе-дзи-дзусі: – Дивись туди й сюди. І жабка жабеняткові прокумкала: – Спочатку ти Все зваж, тоді скачи. Ніхто батьків не слухав, усім заклало вуха, всі бавились. Чудні – Стрибучі крокодили їх вполювали й […]
на д’лоні Бога на цій широкій долоні з ямкою для захисту оточеною подушками безпеки так тепло було б якби не стежки туди де бути стає забутим за…будь на віть часу не потрапляючи на сопілку цю що лише через отвори озивається рукою прорізані наче жиром поверхня змащена щоб живильна вода лише по ній текла а до […]