Щоб на папір не лягло нічого

Колись написала казку ,,Як і Що”. Згадала про неї сьогодні, коли подумки розмовляла з автором одного суперечливого тексту. Десятки слів проскочили в голові, щоб в результаті сказати собі одне: ,,Ти ж саме про це написала ще за царя Гороха”… Отак у приватній виставі для одного глядача-слухача побувала я в ролі лисички, яка раз за разом припадала […]

/ / / /
Читати далі

Невидимі

З-поміж усіх історій найпопулярнішими є оповіді про блудних синів. На тихих, мирних, які усе життя витирають чужу кров та перев’язують людські рани без навіть маленького бажання бути в центрі уваги, часу та емоцій не вистачає. Світ зауважує вітер, а не спокій… Спокій для світу – нуль, звичний стан, не екзотичний, апчхи більше важить, то хоч […]

/ / / /
Читати далі

363 день року

Очікування Різдва. Зображення створене на комп’ютері. Числа завжди стрункі, підтягнені. Люблю їх, коли вони витворюють цікаві системи. І нічого з цим не поробиш. Тим більше симетричні числа. У 363 посередині знаходиться шістка, досконале число (сума своїх дільників (2+3+1)), а сама шістка при обертанні дає дев’ятку, що є добутком тих же трійок. Коли ділимо 363 на […]

/ / / /
Читати далі

Мовчання як хрест

( Художник Роман Безпалків (1938 — 2009) *** мовчання твоє не тому що сказати не можеш мовчання твоє не тому що не знаєш ти як мовчання твоє не тому що сльоза переможно підходить до горла та стискує ні то не так мовчання як хрест  у собі до кінця погасити  бодай не сказати такого щоб збило їх з ніг […]

/ / / /
Читати далі

Історія родини

Щоразу стискається серце, коли вчитуюсь у скупі слова біографій. Історії виживання людей настільки важкі, що виникає біль навіть від читання, важить не лише станція, до якої дійшла людина, що часто документується як визначальна, найбільше тривожать блукання поміж станціями, завдають болю нестерпні умови, які змушують людину ламатись чи ламати їх… Сьогодні до рук потрапив старий родовід […]

/ / / /
Читати далі

Під парасолю

(Коли шукала ілюстрацію під настрій до віршика, натрапила на зображення, яке мене втішило, як ніколи.  Gustav Robert Högfeldt (1894 – 1986)) А на дворі дощику, дощику вволю. – Розкривай, матусенько, парасолю. Просить Зірка і просить Матвій.  – Мамо, мамо, – кричить, – я твій. А за ним не вщухає Максим: – Мамо, мамо, отут я, […]

/ / / /
Читати далі

Снігожарт

(Картина Артура Клара ,,Східні Карпати” (нар. 3 березня 1895, Львів – 1942, німецький табір на українському кордоні в Польщі Белжець)) Накружлявся сніг та ліг, Ми лишились без доріг. Баба й дідо До обіду  Впали в сніг, За ними слідом   Тато й мама, навіть я –  Отака у нас сім’я.

/ / / /
Читати далі

Якось так

Сьогодні на очі навернулась стаття про людей, народжених 19 грудня. Таке враження, що я не зовсім вчасно народилась, бо ні бажання керувати іншими, ні великих прибутків ніколи не мала, та й не гналась за цим, бо не це було для мене важливим, крім того, родина для мене завжди була цінністю, у чому в статті мені […]

/ / / /
Читати далі

Подарунок

Напередодні Миколая дарую усім, хто бажає, свій спільний з Мариною Куц, прекрасною художницею, скульптором, ілюстратором, календар на 2018 рік. Він зроблений помісячними листівками. Кожну листівку, за бажанням, звичайно, можна собі скопіювати. Хочете – беріть на комп’ютер, маєте можливість – друкуйте власним принтером та скріплюйте. Є бажання мати професійну річ – замовте в комп’ютерному салоні, де […]

/ / / /
Читати далі

Механічний годинник

(“Картина Сальвадора Далі ,,Постійність пам’яті”, супровід –  https://www.youtube.com/watch?v=wNunc0UN2Jo) – Стрілка годинника – рух уперед, не назад, Тільки її прилаштовують завжди до  кола, Знаючи долі приблудних синів і собак, Що утікали від тих, хто їх любить удома. – Стрілка годинника –  рух, безсумнівно, вперед, Тільки стріла завжди ранить, якщо потрапляє В тіло беззахисне, що анітрохи не […]

/ / / /
Читати далі