(Малюнок створено на комп’ютері) кружни мене вітре приходить пора забутись то осінь забуть тим бо й ба за обертом ноги не чують ходи за обертом тіло не чує ваги кружни закружляю вже далі сама збиваючись з думки листком голова кудись відлітає як хочеш бери ні спеки позаду ні спереду злив забути пірнути і випірнуть знов […]
(Годинники з вишитим циферблатом з сайту http://antrikoy.blogspot.com/ ) – стрілки часу роздряпують в хрестик тіло твар віддзеркаливши дні все він бачить як сокіл і з болю креслить кігтями грубість та гнів пише кожну образу на совість борозною проходить ушир що ти дав те й бери в невагомість _ тіло скресне як крига світ мір довідмірює тільки інакше аніж міряють час […]
– всихають дерева не завжди тому що старі всихають хребти до останку поєднані з тілом згусають слова та на дно йдуть від важ-кості – дні біжать по воді по червоній прозорій по сірій і падає військо їх як доміно від поштовху в груди останнього що все зневажив – безмежна відсутність морозом розпише хоч що й […]
(Картина Інни Гайсенюк – https://sites.google.com/site/heisenyukinna/ukrainian-village) як давно прадавно пра-пра бабця праником в балії прала щойно видоєним молоком ще парким частувала опускала в криницю бідон щоб зібрати вершки сметанку і манило квасне молоко у коморі у відрах від ранку як давно це було пра-пра за городом город праця завше прашувала світилася вся непомітна помітною ставши для дітей […]
Лічба тижнями Перехід (з десяткової у вісімкову систему числення) _ по розпочатім восьмий день пішов у вісімку оформившись кругами дві бульки в різні боки тягнуть гами все знову починати? знову? знов? у вісімці де круг на крузі нуль то йти вперед? чи в небуття в не було зануритись хай розпочате буль втиш без надриву кане у минуле? […]
– вони відчували що мають зустрітись колись ті двоє у кожного з них був свій старт і молитви свої своя висота вже досягнена та свої строї а на квитках своїх мрій і літери й коди були своєї земної далеко-близької посадки і швидкість своя і свій напрям страхИ теж свої дорога що мінить якої не був […]
(Художник – Гавриїл (Гаврило) Малиш (25 березня 1907, Китайгородка Томаківського району Дніпропетровської області, Україна – 1998, Санкт-Петербург, Росія) – у сотах спогадів густішають меди вздовж вулиці що рулиться і рулить що вулик димар в димар пообіруч хати (в тумані мов білизна на шнурку) ти тулиш себе до неї дощ чи вітровій тут на сторожі бровки вздовж […]
ти ж день чекав і вчився ждать а ні кінця нема нема на то загати минув і тиждень як седмиця брате війна по горло п’яна на коні впивається зубами дні дні дні знекровлений ти мов на світу дні де боротьба між світлом й […]
І пишеться пучками пальців роззвук неначе по східцях здіймаєшся вгору і виткана музика світла навкруг по нотному стану гуляє по колах розноситься ширячись брижами йде минаючи болі вузли і тривоги твій ткацький верстат що мелодії тче б’є струмом чуттів та долі (ГалинаМрослава)
(Художник – Віталій Садовський ( 7 грудня 1950, Западинці Красилівського району Хмельницької області — 7 грудня 2009, Вроцлав, Польща), https://uk.wikipedia.org/wiki/Садовський_Віталій_Михайлович) важко витримувати відстань яку тримає повага зневагомлюючи легше крикнути відста́нь коли ваги не відчуваєш ваги вчинків що голосно без слів говорять (Галина Мирослава)