Не впасти б так, щоб перекрити шлях,
Вже краще попелом розсипатись довкола,
Або на звуки розлетітись мови,
Яку душа збиратиме в слова
Де б не була.
Не впасти б так, щоб перекрити шлях,
Вже краще попелом розсипатись довкола,
Або на звуки розлетітись мови,
Яку душа збиратиме в слова
Де б не була.

Глибоко вдячна закарпатській художниці Надії Пономаренко, графіку, за «Спогади про Вірменію», які повернули мене до Вірменії, до далекого минулого, відтворивши у пам’яті до деталей багато моментів . Це ще було до катастрофічного Спітакського землетрусу 1988 року, що охопив майже сорок відсотків території Вірменії… Вірменіє «Якщо правильно розуміють Св. Книгу, рай був
Читати →
