Ніколи не наважувалась писати колядки, а от «розродилась».
Мамо, співайте
Дихає зірка, пульсує. Обабіч
Стріхи всміхаються ґонтами, сіном,
де й черепицями.
В яслах віч-на-віч,
Скарб найдорожчий — Божа дитина.
Світ зацентровано в тиші хвилини,
Світ обезмежнено до повноти.
Крильцями ангел тріпоче. Дитині
Солодко й тепло поміж доброти.
Пахне надією, ранком — розрада,
Всесвіт брунькується тут, на землі,
Ніжить дитятко, що дасть всьому раду,
Тільки не зможе людській глухоті.
Сіно і пахне, й лоскоче, пелени
Хочеться скинути як вантажі.
Той, хто не знає кордонів, і певен,
Син він Господній, світиться в сні.
– Мамо, співайте, співайте колядки,
Мамо, радійте, я з вами, я тут,
Свічі запалюйте, а не лампадки,
Простору хочу, поки живу.
