ця літня піч не по тобі завеличалось сонце знадтом ти віддаєш себе воді унашепт стрілами белькантом нема у світі над чогось щоб повнило отак снагою очищувало і несло смак супокою

Літній етюд

рости наростай підіймайся у силі пОвагом вгору над скла-дками мутного дна рваними рустами вОдо-ростЯми до поклітинності –

Слово!