Захотілось у поле, до соняхів, про них мені нагадують квіти від львівського художника Вадима Аксьонова. Вадим Аксьонов
Серед них так святково та затишно, тепло, добре, як у дитинстві, коли з батьками ходила полями з Оглядова до Нивиць, де жила бабуся, для машин з об’їздами — це кілометрів 8, пішки — менше. Транспорт ходив украй погано, тож ми просто йшли…
тепло написано, живе.
Роботи Вадима несуть стільки тепла, затишку, ніжності, навіюють спогади — просто неймовірно. Дякую Вам, Олесе.