ШІ зробив відео на один з моїх віршів зі збірки «Зійди до мене, місяцю, зійди» (сороковий вірш) «Я не знаю чому», уперше надрукований наприкінці 1990-х. Не знаю, як так сталось, але при завантаженні на інстаграм завантажився лише початок мелодії, до слів не дійшло. Мені довелось скасувати таке невдале завантаження.

Спробую тут:

«Їхав Іванейко божов доріжейков»»
(Українська колядка)

Я не знаю чому,
Але день той нам був як причастя.
Ми вступали в траву, як вступають,
довірившись, в рай.
Беладонно в очах зупинялись,
припавши до чари щастя,
І здавалося, серце
навік поховало печаль.
Ми голубили весь, заворожені ласкою,
безмір,
Ми були десь не тут, поза світом,
принаймні оцим.
Хтось, пригадуєш, тихо бажав нам
побожно щастя,
А хтось інший вмовкав, не докликавшись…
Начебто з риз
Зарукав’я трави обсипало веселками.
Ладан
У кадильницях пах, виростаючи з серця,
З бандур.
Надлітаючий дощ дріботів, світозарив і
Ладен
Цілувати був сонцем окреслений пруг.
Я не знаю чому…