Щойно пірнула з головою у роботи Людмили Тафійчук. Скільки серця та теплого гумору! Сиджу — читаю з полотна. Приворожує.
Читайте також
Так приємно отримувати подарунки… Вірш давній та мені дорогий.
«Знаєте, як у тварин: спершу вони входять у хлів, випорожнюються, мочаться, потім гній починає розкладатися, перегоряти і тваринам стає тепло.
Важко втрачати
"Я маю в серці те, що не вмирає" (Леся Українка)