Словник і слово

Коли береш до рук словник, щиро думаєш, що писала його людина освічена, відповідальна й далекоглядна, бо працює зі словом…

Сьогодні один народний російський вислів, де йдеться про українців, з книги «Пословицы русского народа» Володимира Даля (1801—1872), заскочив мене настільки, що змусив прочитати трохи більше зібраних Далем, автором словника російської мови (у першому варіанті «Словаря великорусского наречия»), висловів.

Ось як звучить прислів’я, яке викликало у мене море болючих відчуттів: «Продали с хохла пояс за три деньги, а хохол нипочем в придачу пошел.»

Наскільки багато зверхності, бажання розтоптати, принизити! Яке негідне людини сприйняття представника іншої нації як свого раба…

Українські дослідники пишуть, що Даль вільно володів українською, хоча вважав себе росіянином, любив Україну, адже його дитинство пройшло тут. І мені щиро хочеться розібратись, що сталось, що в його збірці опубліковані вислови, які до припустимих навіть з великою терпимістю не долучиш. 

Слово — зброя, яка дія не завжди відразу… Автор зобов’язаний думати про наслідки. Поширюючи принизливі вислови без попередньої авторської статті, де автор мав хоча б наголосити, що стоїть на іншій позиції, що для нього неприйнятна зневага людини до людини (народу до народу в цьому випадку), він мимоволі сприяв і сприятиме моральному розкладу російськомовного суспільства, принаймні молоді, кращої частини молоді, яка цікавиться словниками, вчиться на них, бере їх за зразок.

Нагадаю, що перше видання цієї книги вийшло в 1862 році, через рік після скасування кріпацтва в Російській імперії. Друге видання — після смерті Даля. Для мене залишилось відкритим поки лише одне:

Чи були ці вислови опубліковані в першому виданні?

Сподіваюсь, що зможу знайти відповідь.

P.S.

Ось два записи зі щоденника Даля, які дають розуміння, ким він себе відчував:

1.«Я очень волновался, когда плыл к берегам Дании. Меня волновало то, что я увижу
Отечество моих предков, моё Отечество. Ступив на берег Дании, я окончательно убедился, что Отечество моё — Россия».
2.«Кто на каком языке думает, тот к тому народу и принадлежит. Я думаю по-русски».

P.P.S. Замість відповіді.

На титульній сторінці першого видання з прислів’ями Даль написав:«Пословица несудима». Академік  Востоков дав схвальний відгук, однак другий рецензент, протоієрей-академік І.С. Кочетов виступив категорично проти, заявивши, що ця праця «посягает на развращение нравов». Через несхвальну рецензію книгу не змогли видрукувати зразу, а от після смерті імператора Миколи I автору вдалось проштовхнути її видання.