тіло Венеції м’яко пронизують вени
цінність їх крові торкає каміння
віки
краплі гондол (старовинні пулени)
спиняються в серці
аби
повернутися знову
мірить і міряє гребінь на носі гондоли
мітиться шлях на носочку ноги
моститься місто на мостики спершись і солод
золота спецій набувши ваги
тіло виповнює
в дивнім полоні
звуки
і фарби
доріг і зупинок
чайкою в небо за Альбіноні
танцем з Вівальді до раю невпинно
маски повсюди
спектром під ними
світ від розпусти до благочестя
темінь приховує
світло йде в люди
і проростає в споруди на честь їм
тіло Венеції грація розкіш
тіло Венеції стримана велич
тіло Венеції жінка бажання і доста
вічних очікувань з моря повернень
і з неба
Галина Мирослава
