коли пташка
що аж світиться радістю
прорізає небо
йдучи майже вертикально донизу
залишається золотий тризуб на його синьому полотні
як чаша серця за розміром
нема правди у крилах
і в ногах нема
і той промінь що відбиття шукає по тілу сковза
і шасі на дороги вискакують
по землі котитись
а твоє тіло гнізда просить
перепочити
аби-м у небо вернути
аби-м
.
(ГалинаМирослава)
