З етюдником у руках
–
ЛЮБОВ
–
а та що перестріває зненацька
не питає нічого
байдужа до твого віку часу місця можливостей
її не цікавлять твої обов’язки й зобов’язання
що було і що є
їй все одно за кого й за що ти чіплявся раніше
чому служив і кому себе присвячував
вона залітає у твоє життя як світло
як зірка з неба
як маленький безтурботний метелик
купає тебе як розгублене пташеня
в собі
і розплющує завшир очі з надією поглинути
вимушуючи серце стискуватись і розширюватись
а шкіру пружинити
,
вона налітає зненацька
вона налітає зненацька
розтуляє вуста
затримує дихання
розчиняє і перебовтує
відбираючи в тебе ім’я славу й безслав’я
честь і безчестя
мову й розум
пронизуючи вимагає лише одного
впасти перед нею на коліна
самозречено безповоротно назавжди
–
(Галина Мирослава)
Дорогі дописувачі, вибачте, хоч часом і хотіла б, не можу дозволити друк ваших навіть приємних слів, якщо вони жодним чином не стосуються тексту або зображення, також коли вони публікуються з метою дати посилання на сайти з продажем тих чи інших послуг, або з одного комп’ютера серією під різними іменами. Не можу.