до купелі сонце іде перед сном
сповзаючи тілом у здрімлену воду
жіночно розніжено
тіла стеблом
шляхетного роду
і свічами тіні і тіні по колу
поволі втихатимуть під колискову
…
Читайте також
«Нехай станеться твердь посеред води…»
( Буття 1.6.)
Серце — долоня
З пальцями, складеними докупи,
Заповнена морем,
У тiло вiчністю врiзаним
Поміж стiнами плачу
Та вибухами смiху гротескного
По клавішах біжить життя
Камінні виступи між впадин. І неможливе вороття, Хоч лунить скрізь, Не зна світ ради.
Люблю, як хлюпає вода
І скаже з каменю на камінь,
Прозора, сильна і швидка,
На звуку
Зламі.
Спішиться спінена, буя,
Водоспада навстриб додолу.
Розблискуються дзеркала