75 років напрочуд проникному в душу глядача своїми графічними шедеврами Володимиру Пінігіну. Його оркестрові та відлунені світи, нашаровані, окремішні чи занурені один в одний виматерілізовуються в уяві й живуть… від них можна йти, щоб до них приходити… і приходити, щоб відійти…
(В останню путь. Робота створена на комп’ютері) Розпливаються шарами тонкі матерії, залишаючи камінь тіла, завинений та впакований, як цукерка чи пак тяжкий шматок льоду, в своє останнє вбрання в камері, поволі опускатись у глибину темені підводним “наутілусом”, наче затягуючи тім’ячко новим шаром землі, щоб стати кормом, надією для менших світу цього вижити попри всі голодомори, […]
“Я маю в серці те, що не вмирає” (Леся Українка)
(Автор – французький художник Джеймз Тісо (Тіссот за написанням), James Tissot) Шукала пояснення для “песих мух” (4 кара єгипетська). Виявила розбіжності в поясненнях на сторінках різних вікіпедій та різницю в нумераціях у текстах, тобто класичний варіант “Біблії”, прийнятної для всіх християн, не розглядається. І дуже прикро, що української сторінки нема взагалі. ———— Третя кара […]
Як прийде пора,
Піде порох – на порох
(Світ у писанках Тараса Городецького. Упорядник Віра Манько. Львів. Свічадо. 2009.) Сьогодні в Червонограді, де народилась та прожила усе своє дитинство, починається Всеукраїнський фестиваль писанки, присвячений пам’яті одного з високих та по всьому світу шанованих авторитетів у галузі писанкарства Тараса Йосиповича Городецького (28 серпня 1964 року, Червоноград — 26 вересня 2006 року, Червоноград), сина колишнього розвідника УПА, що був […]
(Автор полотна – польський художник Давид Фіґєлек, Dawid Figielek) *** По клавішах біжить життя, Камінні виступи між впадин. І неможливе вороття, Хоч лунить скрізь, Не зна світ ради. І навіть коли ти не йдеш, Тебе несе часопотоком, Часопотопом меж і веж До розкривання світла оком, Допоки оркеструє кров, Лоскоче вусиками тиші, Яка витворює покров. І ти колишній, І […]
Захотілось у поле, до соняхів, про них мені нагадують квіти від львівського художника Вадима Аксьонова. Вадим Аксьонов Серед них так святково та затишно, тепло, добре, як у дитинстві, коли з батьками ходила полями з Оглядова до Нивиць, де жила бабуся, для машин з об’їздами – це кілометрів 8, пішки – менше. Транспорт ходив украй погано, тож […]
Сьогодні ми святкуємо уродини моєї мами – Мирослави Іванівни Козак (прізвище Козак від мого тата), насправді ніхто не знає точної дати її народження – бабця дня не пам’ятала, записана дата умовна, та й з роком вийшла плутанина, бо відправили її до школи раніше, це не складало труднощів – директором школи був родич, мама вміла читати […]
Сьогодні нагадала собі вірш Ірини Гей, який так глибоко зачерпує. Довго ця війна в нас болітиме… а ще не кінець.