(Художник – Валентин Рекуненко ) *** папір проривається з мушлі земного життя з глибокої ванни куди опускається тіло човном вибираєшся воду навбік від стебла щоб веслами пам’яті неба торкнутися ліри (ГалинаМирослава)
Відкрила для себе прекрасного художника Миколу Бервінчака (1903 – 1978), лемка, народженого в Пенсильванії, роботи якого прикрашають колекції родин колишніх американських президентів – Рузвельта, Двайта Айзенгавера, Л. Джансона, Р.Ніксона, Д.Кеннеді.
З Днем учителя!
(https://66.media.tumblr.com/2623e37b76b0faa28f7b336998cadd87/tumblr_oc83hjwoOT1t3ap4fo1_500.gif) Розплітання розплітаю тебе щоб пізнати щоб дека звучала щоб відчути як дихаєш чим щоб проникнути в суть розплітаю тебе ти зливаєшся з простором рами пропадають і світ виявляю який уміщає УСЕ і цей світ це є Ти… я наповнююсь… Ти… й починаю всім серцем заплітати тебе захищати від бруду від мсти не встигаю все герці та герці […]
Роки проходять, а я не перестаю милуватись витинанками майстрині, писанкарки, художниці Оксани Городинської з міста Могилів-Подільський на Вінничині. 1 жовтня Оксана святкує свій День народження…
Катування та вбивство однієї людини – це вже злочин, який важко, для тих, хто це пережив, майже неможливо, пробачити. Закатованих до смерті людей не повернути до життя, як і скаліченим подарувати здоров’я. Проте співчуваючи, плачучи та ставлячи знаки пам’яті, світ продовжує допускати нові масові катування, вбивства, а часто-густо сприяє їм, бо отримує з цього вигоду. […]
Заворожено слухаю
Сьогодні святкують уродини двоє знайомих письменників – Ксенія Ковальська, чудова, відкрита, дуже чутлива людина, бережу її книжку, подаровану мені, радію, що мала приємність спілкуватись з Ксенією кілька разів, навіть зустрічатись (перший раз мене з нею познайомила львівська письменниця Оксана Думанська, за що їй дуже вдячна, як і за приємну розмову між нами трьома за круглим, […]
(зображення створене на комп’ютері) *** знаю я ще мене немає глина ще безголова п’ю з Божих д’лонь захлинаюсь ковтаю набрякаю зву…зву…зву…чу не лишаюсь у тілі не маю де затриматись де? голова що як корок навміць тримає глину всю у своїх руках сьомий день до кінця доходить ще не ніч та мені пітьма глину місить усе […]
(Потяг життя продовжує свій хід…) Тільки почалась осінь, рівнодення минуло. Якось була я в ролі осені. Давно, ще в молодшій школі. І не мала на собі традиційно довгої сукні. Збіг час – знову я осінь, розкрила обійми пастки пора осіння, передостання в житті, коли багато чутого, прочутого, баченого, перебаченого хоче вискочити оголитись для ока, вуха, […]