Вона була балериною світового рівня, а в Україні досі практично не згадується.Росіяни називали її Євгенією Фьодоровою (Федоровою), у Бразилії вона своє прізвище записала як EUGÊNIA FEODOROVA (Феодорова), обидва прізвища в Україні зареєстровані. Євгенія прожила довге життя – від 17 жовтня 1923 (Київ) до 2007 (Ріо-де-Жанейро, Бразилія), за своє життя встигла навчити хореографії кілька поколінь бразильських танцюристів.А […]
Багато років тому була заскочена відповідями американського художника російського походження, члена Національної академії мистецтв США, російського поета Володимира Михайловича Шаталова (1917, Бєлгород, Росія, українська назва Білгород (в українській історії це територія Слобідської України) – 2002, Пенсільванія, США) журналісту, який брав у нього інтерв’ю:– В Америці я не вчився ніде. Маю тільки ту освіту, яку отримав […]
на луках долоньставить мітки життя нелукавочитати й читати бчи буде коли та кому в порожніх просторах усесвітув рурах та ямахмогутніє сила під дах заганяти сльозу минає при-сутністьяк гість при багаттізгасаєшприходить від-сутністьв якої немає кінця і йде до небесде розсипані яблука з раюз яких проростаєшкрізь тіло самого життя–(Галина Мирослава) Художник – Шурига Пелагея Миколаївна (30 квітня 1900, […]
ранок цвіте і дзвонитьбруниться в танець дняв небі продзвін навкружнийосінь вогоньводасурмами інохіддюяблуками врозтріс чуєшся соломинкою що спалахнета вбриздощ через неї нАвкрапдокором болю Окриктільки в нім неба стількине вистачить хмар на пОкрив–не вистачить хмар напОкривне вистачить хмар на світлобо що там отої плотіщо вітер хита принагідно—-Художник – Олекса Булавицький Вірш написаний не сьогодні, однак це відео […]
коли пташка що аж світиться радістю прорізає небо йдучи майже вертикально донизу залишається золотий тризуб на його синьому полотні як чаша серця за розміром нема правди у крилах і в ногах нема і той промінь що відбиття шукає по тілу сковза і шасі на дороги вискакують по землі котитись а твоє тіло гнізда просить перепочити аби-м у небо вернути аби-м.(ГалинаМирослава)
Вірш цей прийшов до мене піснею – наспівався. Виконують Мирослава та Ярослав Яреми, викладачі музики з Червонограда, на вечорі пам’яті мами – вчительки української мови (за освітою ще й історик) в Червонограді, до приїзду до Червонограда в Кустині, Нивицях та Хмільно Львівської області, Мирослави Іванівни Козак.
The goal of this new editor is to make adding rich content to WordPress simple and enjoyable. This whole post is composed of pieces of content—somewhat similar to LEGO bricks—that you can move around and interact with. Move your cursor around and you’ll notice the different blocks light up with outlines and arrows. Press the […]
2 вересня в Червонограді відбувся вечір пам’яті мами, організували та провели його дорогі мені люди з Червонограда: Світлана Тверітнєва, Мирослава та Ярослав Яреми, Юлія Бурко та велике жіноче товариство ,,Прозерок” при Музеї Тараса Городецького. Щиро вдячна усім, хто зробив його та усім, хто просто прийшов віддати останню шану моїй мамі, що всі свої найкращі роки […]