Вітер стих.
Гранатний прикус.
І підкова золота
У оправі вій зіркових
Вісімнадцяти карат.
Вітер стих.
Гранатний прикус.
І підкова золота
У оправі вій зіркових
Вісімнадцяти карат.
O Ukraino! o Ukraino!
Matko kozaka, i matko konia
Алесь Салавей
Польський письменник, один із найвидатніших представників “української школи” у польській літературі, ім’я якого ставили поряд з ім’ям Адама Міцкевича, співець “подільської Швейцарії” Тимон Заборовський (пол. Tymon Zaborowski; нар. 18 квітня 1799, с. Личківці, нині Гусятинського району Тернопільської області — пом. 20 березня 1838, м. Збриж) є автором таких прекрасних лицарських рядків: Pieśń o Podolu (fragment Dumy XII) “Wolność w tem życiu jest udziałem nieba, Aby ją zyskać, […]
“Urodziłem się na Podolu. W stepie. Po tamtej stronie Dniestru. Najlepiej było mi tam…”
”… Мав кожний облудні теорії,
Що він – то піску зернинка
В залізній машині історії…”
Якби не знала, що мати художника була українкою, мабуть, не звернула б увагу на блакитно-жовтий килим біля храму.
Відомий український поет, сучасник Сани, Євген Маланюк (1897-1968), що жив на той час у вигнанні у Варшаві, вперше почувши поезії Гінчанки, підбіг до Тувіма, затамувавши подих, і в редакції офісу Польсько-українського бюлетню назвав її “відмінною поетесою”.
Конрад Кржижановський, відомий художник з України
Богдан Чайковський “Якесь велике щастя”