Кропива Якось маленький Лесик приїхав у гості до дідуся, що жив у залісненій місцевості. Його сивастий дідусь працював лісником у лісі й любив повторювати: “Я тільки там, де лісно”. Хлопчик обожнював гостювати у діда, адже той залюбки брав хлопчину з собою геть усюди, куди міг, і розповідав про все навколо. “Це моя дідизна**”, — повторював […]
Cклянка води авторства П. П. Перейри – https://www.deviantart.com/pauloppereira/art/Glass-of-Water-Graphite-Drawing-416548473 ———————————————————————————————————————————— Гладенька і наскрізь прозора склівочка, через яку сміливо проникав сонячний промінчик, змушувала усміхнутись. Вона стояла рівно посередині стола. Так, ніби чекала поки хтось зрозуміє її бажання і поставить у неї бодай одну маленьку квіточку. До столика придорожнього кафе підсідали зовсім різні люди: усміхнені дівчатка з наплічниками […]
Тео-досі-я Досі, о Θεο, мій Боже, я пам’ятаю ту хвилю, ту пінну фалю, близьку до темного фіолету у своїй основі, ті бульки її слини, що прикидалися вовною, по краях. Вона котилася навіжено по білому піску Теодосії, такому білому, як моє ще не віддане сонцю тіло першого в житті дня на морі. Пам’ятаю її непогамовність, […]
Ладувався ранок обідати, Їжачок захотів поснідати. Серед полудня на передмісті Потягнувся на купі листя. Зафутів, зафучав: “Фу-фу-фу”, І поліз у траву густу. Та й зафушкав від нас кудись, Але тато сказав: “Не журись. Він повернеться ще колись”. Їжачок з відео (фейсбук)
*** спочатку пробл[и]мує тоді пробл[е]мУє виставляючи інший наголос і річ не в літері хоча і в ній тільки ти знаєш який зміст ховаєш у звуках видихаючи и і вдихаючи е […]
Сьогодні двом братам — Лук’янові й Маркові — вдалось випросити маму спекти печериці з сиром. До вечері їх ще треба було назбирати. Хлопці вийняли свої велосипеди з сараю і поїхали ними по вулиці. Спочатку проїхали повз металеві сітки, потім вздовж викладеного поздовжніми дошками шальованого штахетника, за ним завернули біля залізобетонних стін огорожі хати на розі, […]
Маю приємну звістку. Моя Венеція ожила у відео. Дякую п. Олесю за подарунок.
З присвятою родині по татові, яка пережила депортацію на початку травня 1946 року[1] Горличка сиділа на димарі довго. Помітили ми її не відразу — садова турочка* мовчала. З таким горлечком та й не туркотіти?! Тутайка* не рухалась. Виглядало, ніби хтось прикріпив скульптуру самотньої птахи на вершечку складеного в одну цеглу вузького, геть невисокого, комина. Її […]
Матвійко страшенно любить комах: і тих, що мають крила, і тих, що не мають. І тих, що мелИкають*, і тих, що мовчать. І дуже красивих, і справді мерзосвітніх*. Він знає: куди б не йшов, завжди їх зустріне, бо їх скрізь багато. І спостерігати за ними йому дуже подобається. Якось тато сказав Матвійчикові, що комах важко […]
Коли Дем’янко вперше почув слово град, він здогадався, що градинки повинні бути схожі на виноградинки. А тепер Демцьо має змогу той град бачити! Градинки такі симпатичні! Прозорі, десь непрозорі, крижані кульки здалеку здаються йому геть білими. Аби добре роздивитися град, Демко, ставши на стільчик, хутенько видерся на підвіконня. Град йшов стрімко густими рядами. Градинки безжально били […]