(Валерій Франчук. Каплиця Святого Духа у Червонограді) КОЛИСКОВА вечоріє вечорить вечориться німотою в люстрах рос неба птиця черкає хтось по кутках сірниками дим без попелу з-під зір рушниками коли скова- […]
ти що складаєшся з двох частин себе лівої та правої лише половинка яблука з хвостиком чи без… (Галина Мирослава)
хто з тобою
Відкрила для себе канадську поетку Рупі Каур.
Березень приходить до мене згадками про бабусю МИхайліну (8 березня) та діда Володю (Влодка, Володимира чи Володимирка), брата мого батька, старшого від мого батька на ціле покоління. Цікаво переглядати його документи. Старі документи – історія, і не лише родини. Одна з умов вступу до вчительської семінарії – відсутність вад мови: Табель успішності польською мовою з підписом […]
Кілька років тому побачила ,,Птахів” Сергія Корсая – з того часу вони перед очима. Чи можна забути небо, що схоже на дерево з жилавим листям, небо, що нагадує порепану долоню, на лініях якої проступає давнина, і тих птахів, що, сідаючи на неї, насичуються пам’яттю, від чого світліють, просвітлюються, і так нагадують ангелів… Дякую, Сергію.
Енергії усім, запалу, не меншого, ніж в ,,Арканах” Веніаміна Кушніра та Миколи Малинки! Здатності без жалю до розумної самопожертви заради майбутнього, заради, як запафосно це б не звучало, справжніх світлих ідеалів. (Малюнок Олександра Довгаля)
Іноді якась річ може так вразити, що довго живе в твоїй пам’яті, викликає море відчуттів та емоцій. Такою стала для мене робота художника Аттіли Палотая, якого знаю з Фейсбуку. Останнім часом помічаю за собою, що чим менше бачу на полотні, тим сильніше на мене впливає лінія, обриси, натяки… Дякую, Аттіло. P.S. Якщо казати українською Ат-тіло по складах, то виникає […]
і чув він як мозок
вже не відкидає шуми