Мати, матерія, Материзна (Батьківщина)… (Cлово Материзна запало мені в душу з того моменту, як вперше знайшла його в одному з творів Наталі Давидовської (1953, Київ — липень 1995, Львів), у ньому ніби вчуваю два дорогих слова: мати та ризи). Саме слово МАТИ – не лише іменник в українській мові, воно також дієслово, бо коли в тебе є МАТИ, […]
(Ігор Роп’яник. Львів) Поповнюється чаша життя Львова у статусі міста 761 роком. Люблю числа, у дитинстві завжди успішно бавилась з цифрами на квитках у транспорті, намагаючись скомбінувати так, щоб дії над цифрами номера давали 100, використовувала всі знання, які мала на той час, рятувало іноді й те, що знала про нуль факторіал, який за означенням […]
(Київський трамвай) Люблю намальовані трамваї. Справжні та уявні, в різну погоду, в різних місцях… Життєрадісні, що поспішають освітленим вогнями вечірнім Львовом (Вадим Аксьонов): Скромні, ретельні, уважні, водночас повні самоповаги (Вікторія Кравченко) – Несподівані (Володимир Чирков ) – http://subscribe.ru/group/mir-iskusstva-tvorchestva-i-krasotyi/12808616/ Англійські (Володимир Деревенчук) – http://nevsepic.com.ua/art-i-risovanaya-grafika/14311-kollekciya-rabot-hudozhnika-vladimira-derevenchuka-84-rabot.html Святково засніжені (Віталій Ясько) -http://escher.com.ua/key/%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B2%D0%B0%D0%B8 Футуристичні (Богомазов ,,Трамвай 1914 року”) – Крім старих […]
(Художник – Юліан Буцманюк) Світлого, правдивого, щирого, мирного, теплого, сердечного, великодушного, благодатного усім!!!
Березень приходить до мене згадками про бабусю МИхайліну (8 березня) та діда Володю (Влодка, Володимира чи Володимирка), брата мого батька, старшого від мого батька на ціле покоління. Цікаво переглядати його документи. Старі документи – історія, і не лише родини. Одна з умов вступу до вчительської семінарії – відсутність вад мови: Табель успішності польською мовою з підписом […]
Кілька років тому побачила ,,Птахів” Сергія Корсая – з того часу вони перед очима. Чи можна забути небо, що схоже на дерево з жилавим листям, небо, що нагадує порепану долоню, на лініях якої проступає давнина, і тих птахів, що, сідаючи на неї, насичуються пам’яттю, від чого світліють, просвітлюються, і так нагадують ангелів… Дякую, Сергію.
Енергії усім, запалу, не меншого, ніж в ,,Арканах” Веніаміна Кушніра та Миколи Малинки! Здатності без жалю до розумної самопожертви заради майбутнього, заради, як запафосно це б не звучало, справжніх світлих ідеалів. (Малюнок Олександра Довгаля)
Іноді якась річ може так вразити, що довго живе в твоїй пам’яті, викликає море відчуттів та емоцій. Такою стала для мене робота художника Аттіли Палотая, якого знаю з Фейсбуку. Останнім часом помічаю за собою, що чим менше бачу на полотні, тим сильніше на мене впливає лінія, обриси, натяки… Дякую, Аттіло. P.S. Якщо казати українською Ат-тіло по складах, то виникає […]
Вибух на шахті змусив здригнутись. Шукала прізвища загиблих, поранених. Тут залишилось багато моїх знайомих, однокласників, не дай Боже… Страшна біда… Моя сусідка, подруга дитинства, виростала без батька. Він, шахтар, трагічно загинув під час вибуху в шахті теж, ховали тихо, труну тодішня місцева влада (УРСР) не дозволила відкривати… Сьогодні, 3 березня, о 12 годині оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання за загиблими.
Слухала гру всесвітньо відомого київського піаніста Романа Лопатинського, насолоджувалась, а перед очима плив знайомий з дитинства Лопатин на Львівщині, куди мама ходила до школи, в основному пішки, через ліс, майже завжди трусячись від страху, з села Нивиці, тоді Лопатинського району, згадувався Лопатин, по якому блукала в дитинстві, задивляючись на тоді занедбаний храм 1772 року, спроектований колись Б.Меретином, тут до приходу радянської влади було місце паломництва […]