(Валерій Антонюк) Яка краса! Серце завмирає…
(Меморіальна дошка Ципріана Порумбеску у Чернівцях) Щороку 14 жовтня світ згадує відомого румунського композитора, одного з основоположників румунської класичної музики, якого ми могли б назвати і українським, бо народився та зростав у наших Карпатах, в красивому гуцульському селі Шепіт (відомому ще з 15 століття), тепер Путильського району Чернівецької області, Чіпріана Порумбеску. Батьком Чіпріана був відомий […]
З Днем учителя!
Роки проходять, а я не перестаю милуватись витинанками майстрині, писанкарки, художниці Оксани Городинської з міста Могилів-Подільський на Вінничині. 1 жовтня Оксана святкує свій День народження…
Катування та вбивство однієї людини – це вже злочин, який важко, для тих, хто це пережив, майже неможливо, пробачити. Закатованих до смерті людей не повернути до життя, як і скаліченим подарувати здоров’я. Проте співчуваючи, плачучи та ставлячи знаки пам’яті, світ продовжує допускати нові масові катування, вбивства, а часто-густо сприяє їм, бо отримує з цього вигоду. […]
Заворожено слухаю
Сьогодні святкують уродини двоє знайомих письменників – Ксенія Ковальська, чудова, відкрита, дуже чутлива людина, бережу її книжку, подаровану мені, радію, що мала приємність спілкуватись з Ксенією кілька разів, навіть зустрічатись (перший раз мене з нею познайомила львівська письменниця Оксана Думанська, за що їй дуже вдячна, як і за приємну розмову між нами трьома за круглим, […]
(Потяг життя продовжує свій хід…) Тільки почалась осінь, рівнодення минуло. Якось була я в ролі осені. Давно, ще в молодшій школі. І не мала на собі традиційно довгої сукні. Збіг час – знову я осінь, розкрила обійми пастки пора осіння, передостання в житті, коли багато чутого, прочутого, баченого, перебаченого хоче вискочити оголитись для ока, вуха, […]
75 років напрочуд проникному в душу глядача своїми графічними шедеврами Володимиру Пінігіну. Його оркестрові та відлунені світи, нашаровані, окремішні чи занурені один в одний виматерілізовуються в уяві й живуть… від них можна йти, щоб до них приходити… і приходити, щоб відійти…
“Я маю в серці те, що не вмирає” (Леся Українка)