2 вересня

2_1Сьогодні ми святкуємо уродини моєї мами – Мирослави Іванівни Козак (прізвище Козак від мого тата),  насправді ніхто не знає точної дати її народження – бабця дня не пам’ятала, записана дата умовна, та й з роком вийшла плутанина, бо відправили її до школи раніше, це не складало труднощів – директором школи був родич, мама вміла читати та писати, вчилась чудово, а от по закінченні для праці чи навчання потрібно було мати відповідний вік, сидіти на шиї батьків не випадало.  Так той рочок і домовились дописати, щоправда, за невеликий хабар – гуску.

Мама з тих, кого називали вчителем від Бога (на світлині мама з мікрофоном у руках). Вона жила школою та в школі, ніколи не мислила себе поза нею, не мати учнів для неї – рана. Можливо, це одна з причин її хвороби. Останні місяці їй особливо тяжко –  рак не дає дихати.

А вона стільки хотіла сказати, розповісти… адже була клубком енергії, криницею знань та пережитого досвіду.

Мамо, мамо, ми з тобою. З Днем народження!

 

/ / / /
    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...