Дякую, Аттіло

Іноді якась річ може так вразити, що довго живе в твоїй пам’яті, викликає море відчуттів та емоцій. Такою стала для мене  робота художника Аттіли Палотая, якого знаю з Фейсбуку.

Останнім часом помічаю за собою, що чим менше бачу на полотні, тим сильніше на мене впливає лінія, обриси, натяки…
Дякую, Аттіло.

P.S. Якщо казати українською Ат-тіло по складах, то виникає відчуття потрібності відкинути тіло, забути про нього. Відкинути тіло заради більшого…

P.P.S. Написала слово більше – і втерпла. Біль…ше  – ще біль…