Зір

(“Око”, зроблено на комп’ютері)

“Орган зору людини — око”, – подають енциклопедії. Що ж таке око? Біологічний пристрій, керований мозком? Чи щось більше?

Пам’ять про відчуте в дитинстві ношу з собою усе життя. Мені було повних три роки. Я сиділа на березі Чорного моря, куди вперше повезли мене батьки, і просто бавилась, не пригадую чим, не пам’ятаю як,  аж ось гостро відчула за спиною величезну хвилю, яка от-от мене поглине. Доля миті — і я бачу (не відчуваю, а саме бачу) весь простір навсібіч не зі свого майже вкам’янілого тіла, а зверху. Це було неймовірно глибоке потрясіння,  безмежно вражаюче відкриття,  що тіло — це не я, а лише тимчасовий додаток, що можна переміщуватись у просторі без тіла, злітаючи як світло, що бачити можна і без очей, і не з тіла… І якесь невідомо звідки знаття, що нічого не трапиться, що батьки даремно кричать і біжать до мене, що хвиля так ляже, що піде піді мною, лише трішки відкинувши тіло назад.

З роками мені здається, що ця мить дала мені більше, ніж багато років життя.

 

/ / / /
    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...