Голова

 (зображення створене на комп’ютері)

***

знаю я ще мене немає

глина ще безголова

п’ю

з Божих д’лонь

захлинаюсь ковтаю

набрякаю

зву…зву…зву…чу

не лишаюсь у тілі

не маю

де затриматись

де? голова

що як корок

навміць тримає

глину всю у своїх руках

сьомий день до кінця доходить

ще не ніч

та мені пітьма

глину місить усе що може

долучитися

до життя

голо

ва!

де моя голова?!

P.S. Не встигло й кілька днів минути, як побачила статтю про пересадку людської голови у 2017… http://pixel.in.ua/archives/21853

 

/ / / /
    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...

    you may like this post