всихають дерева
не завжди тому що старі
всихають хребти
до останку поєднані з тілом
згусають слова
та на дно йдуть від важ-кості
дні
біжать по воді
по червоній прозорій по сірій
і падає військо їх як доміно
від поштовху в груди останнього
що все зневажив
безмежна відсутність морозом розпише
хоч що
й життя переміряє
й кожну хвилину проважить
всихають дерева
–
Галина Мирослава
