Від-сутність (Пам’яті тих, хто пішов у засвіти)

всихають дерева

не завжди тому що старі

всихають хребти

до останку поєднані з тілом

згусають слова

та на дно йдуть від важ-кості

дні

біжать по воді

по червоній прозорій по сірій

і падає військо їх як доміно

від поштовху в груди останнього

що все зневажив

безмежна  відсутність морозом розпише

хоч що

й життя переміряє

й кожну хвилину проважить

всихають дерева

 

   (Галина Мирослава)

/ / / /
    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...