Не впасти б так, щоб перекрити шлях,
Вже краще попелом розсипатись довкола,
Або на звуки розлетітись мови,
Яку душа збиратиме в слова
Де б не була.
Читайте також
До гір Веселкових
Ткані тисячоліттями рушники гір гріють душу пошаровані пасмами від тілесних відтінків що граються лише тінями
Закони
З етюдником у руках Закони Найприродніше то ходити на чотирьох так вчить фізика тіла
О Боже, прости їм страх
листя як серце стягається в голки від надміру холоду та спеки безмовно кричить і колеться