50 років школі

26 жовтня я знову поверталась до своєї школи, яка святкувала своє перше п’ятдесятиріччя,  щоб побачити тих, кого ще можу застати серед живих. Час жалю не має, досить багато з вчителів, дорогих серцю, давно за межею цього світу, туди пішло і кілька випускників мого року.

Урочиста частина відібрала в мене дар мови… Пригадую, скільки серця намагались вкласти у зустрічі колись давно, мені цього так бракувало цьогоріч. Те, що не надали слова вчителям, що стали пенсіонерами, а їх було обмаль,  мене боляче зачепило,  до кінця зустрічі почувала себе з каменем на шиї.

Добре, що імена вчителів, які вже покинули цей світ, пролунали, проте без світлин та в такому темпі, що я не встигала, бо мені хотілось згадати, як виглядала та чи інша людина, а за той час ще кілька імен пробігало…

Сьогодні вирішила завести на фейсбуці сторінку спогадів про вчителів 10-ї школи Червонограда.  Може, хоч випускники виявляться уважними та залишать свої теплі слова вчителям і тим, хто їх знав, на згадку.