31 травня

Інтернет приніс неймовірно сумну новину – помер Любомир Гузар, сонячна, високодуховна, шляхетна людина,  яку знав кожен мешканець України, адже, крім того, що з 25 серпня 2005 року по 10 лютого 2011 року він був предстоятелем Української греко-католицької церкви, Л.Гузар часто ділився своїми роздумами та досвідом у пресі та на телебаченні

Одного разу мені пощастило мати досить довгу розмову з Любомиром Гузаром, він тоді мешкав у Зимній Воді на одній із сусідніх вуличок ( вулиці Сірка) у приватній садибі одного львівського лікаря, який віддав своє житло та подвір’я у користування невеличкій монастирській спільноті. У двох кімнатах будинку була облаштована церква,  яку могли відвідувати всі бажаючі.  Це були 90-і роки минулого століття, мабуть, 1996, може 1997.

Низький уклін. Непоправна втрата для України.

Вічная пам’ять.

/ / / /
    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...