11 серпня

(“Огорни мене світлом”, зроблено на комп’ютері)

Сьогодні на сторінці друга по Фейсбуку Миколи Марунчака побачила запис, де він пропонує підтримку один одного. У зверненні є такі важливі слова:

“…Обращали ли вы внимание, что те, кто проявляет заботу о других… чаще всего сами нуждаются в заботе больше всего на свете.
Знаете ли вы, что сложнее всего на свете сказать три вещи “Я люблю тебя”, “Мне так жаль” и “Помоги мне”?
Иногда люди улыбаются, но если вы посмотрите глубже, вы увидите, какую боль они испытывают в глубине души…”

Усі потребують підтримки, душевної насамперед. Як нелегко жити, особливо, коли війна гатить в твої двері…

 

/ / / /
Галина Мирослава

Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...