Народжений у Зимній Воді

Важко сказати, де саме в Зимній Воді народився польський історик, професор Львівського та Торунського університетів Ян Казимир Гартлеб, Hartleb (6 липня 1886, Зимна Вода, Львівська область – 21 листопада 1951 року в Торуні). Можливо, будинок, у якому мешкав Ян, стоїть і досі. Його батько Адам працював шкільним інспектором, та чи мешкала родина біля школи – питання.

Прізвище матері Яна Гартлеба – Голембовська (Голубовська), Антоніна Голембовська, Gołębiowskа, таке ж, яке було у батька румунського композитора Чипріана Порумбеску (Чипріан переклав слово голуб у прізвищі на румунську мову та офіційно став Порумбеском, досягнувши 28 років), гуцульського православного священника Іраклія Голембовського.

Ян мав рідного брата, пізніше історика літератури, Мечислава Еміля Гартлеба, 1895 року народження, місцем народження якого записане місто Збараж.

Ян Казимир 1904 року закінчив львівську середню школу та вступив до Львівського університету на історичний факультет,  докторську дисертацію захистив у 1909 році. Працював у багатьох закладах: університетській бібліотеці, на кафедрі історії польської культури Львівського університету; в семінарії культури. У 1929 році був призначений титулярним професором. У 1931 році став директором бібліотеки Парламенту Сілезії в Катовіце, де працював один рік. Після повернення до Львова Голумбовський обійняв посаду директора Музею мистецтв і ремесел (1932-1936). З 1935 по 1938 рік працював редактором “Ziemi Czerwieńskiej”. Під час радянської окупації Львова (1939-1941) залишався в університеті, а також у бібліотеці середньої школи. За німецької окупації (1941-1944) був урядником та брав участь у таємному навчанні в підпільному Львівському університеті. Очолював архів Союзу збройної боротьби Армії Крайової Львівської області, у зв’язку з чим був вимушений виїхати зі Львова у вересні 1945 року.

Після від’їзду Ян оселився в Торуні, де організував гуманітарний факультет університету (декан у  1947/1948 р.р.),  очолював кафедру історії польської культури (професор).

Незадовго до смерті став членом-кореспондентом Польської академії знань (1951), брав участь у роботі історичних комісій у Польщі.

Голумбовський був членом наукових товариств у Львові та Торуні, належав до Асоціації істориків мистецтва та культури (віце-президент), Польського історичного товариства (член ради директорів).

Голумбовського професійно цікавила історія культури, Реформація, гуманізм. Він проаналізував історію Реформації в Литві.

Налічують приблизно 150 праць цього історика, серед яких: “Август Бельовський“(August Bielowski, 1806, село Креховичі, тепер Рожнятівський район Івано-Франківської області — 1876, Львів) —польський історик, письменник, директор Народної бібліотеки ім. Оссолінських, перекладач “Слова о полку Ігоревім” та “Повісті врем’яних літ”, видавець збірки пісень, куди ввійшли й українські, симпатик Реформації, автор, фундатор та видавець першого польського історичного альманаху), “Микола Коперник“, “Польські подорожні нотатки в шістнадцятому столітті як джерело для сучасної культури” (1920), “Історія культури” (разом зі Станіславом Лемпським, 1937 р.).

Можливо, ще зберігся будинок Голумбовських у Зимній Воді. Будинок, у якому я мешкаю тут, належав колись римо-католицькому священнику, який теж виїхав до Польщі у 1945 році. Ще збереглось багато будинків старих часів. Цікаво знати.