,,Тепло” гріха

,, Знаєте, як у тварин: спершу вони входять у хлів, випорожнюються, мочаться, потім гній починає розкладатися, перегоряти і тваринам стає тепло. Їм подобається в стайні і не хочеться нікуди з неї йти. Я хочу сказати, що так і люди відчувають «тепло» гріха і не хочуть йти. Вони відчувають сморід, але їм не хочеться йти від тепла. Якщо в хлів увійде новенький, то він не зможе витримати цього смороду. А інший уже звик, він постійно живе в хліві, а сморід його не турбує Таких людей зачіпає, що хтось не грішить. Гріх вони вважають прогресомУ давнину, якщо мирські люди чинили гріх, то вони, нещасні, переживали відчуття своєї гріховності і ставали трохи смиреннішими. Вони не висміювали тих, хто жив духовно…” (Старець Паїсій Святогорець. Слова. Том І. З болем і любов’ю про сучасну людину.)

/ / / /
    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...

    you may like this post