На щастя

(Картина Інни Гайсенюк – https://sites.google.com/site/heisenyukinna/ukrainian-village)

як давно

прадавно

пра-пра

бабця праником в  балії прала

щойно видоєним молоком

 ще парким

частувала

опускала в криницю бідон щоб зібрати вершки сметанку

і манило квасне  молоко у коморі у відрах від ранку

як давно це було

пра-пра

за городом город

праця завше 

прашувала світилася вся непомітна помітною ставши

для дітей

напродовж увесь вік

а вертатись куди вже немає

праска тихо стоїть на печі де ніхто її не знімає

як давно це було

пра-пра

росте тісто на хліб і бабки

і виймається папа на стіл

охопивши світ миром достатку

поза всім

за світами отут

я б хотіла 

мов знову на старті

у тім праженім молоці зробить дірочку ложкою в старці

(Галина Мирослава)

 

 

 

 

 

/ / / /
    Галина Мирослава

    Галиною Мирославою та Галкою Мир (дитячі речі) я стала у 90-х роках минулого століття, малою дитиною підписувала свої записи по-іншому: Ляля Щаслива (в родині мене називали Лялькою, коли була маленькою, навіть зараз коли-не-коли так можуть сказати старші за мене), якийсь час побувала Галиною Мирославич та під родинним прізвищем Козак, у газеті ,,Ратуша" мене представили одного разу під прізвищем по чоловікові (з ним також одного разу взяла участь у Літературному фестивалі в Чернівцях)...

    you may like this post